OSCE – випробування, що гартує майбутніх лікарів.
Проводиться за підтримки міжнародного проєкту ShowUp4Health.

На медичних факультетах університету зараз гаряча пора – майбутні лікарі готуються до об’єктивного структурованого клінічного іспиту (OSCE). Це не просто тест чи екзамен із запам’ятовування фактів. OSCE – це випробування на міцність, що максимально наближене до реальної лікарської практики.

Тут усе по-справжньому: манекени, муляжі, і, що найважливіше, стандартизовані пацієнти – люди, які спеціально “грають” певні клінічні випадки. Саме з ними студенти мають навчитися комунікувати, збирати анамнез, планувати діагностику та лікування, ухвалювати рішення.

Для багатьох старшокурсників це справжній виклик. Покоління COVID-19 та війни в Україні мало менше можливостей для безпосереднього контакту з пацієнтами. А амбулаторний прийом – де важлива не лише медицина, а й мистецтво спілкування – взагалі здається чимось новим і незвіданим.

Як це працює?

Кафедра сімейної медицини та амбулаторної допомоги вже має солідний досвід проведення OSCE. Щодня студенти тренуються за цією методикою, а щотижня – проходять модульний іспит.

Студентів чекають 3–4 станції:
✅ Зустріч із «батьками» хворої дитини – необхідно правильно зібрати скарги, заспокоїти і пояснити подальші дії.
✅ Робота з пацієнтами із різними синдромами – важливо поставити правильні запитання, щоб не пропустити серйозну патологію.
✅ Повідомлення невиліковного діагнозу – психологічно складний, але необхідний досвід.
✅ Планування скринінгу та профілактики – адже лікар має не лише лікувати, а й попереджати хвороби.

Роль стандартизованих пацієнтів інколи виконують викладачі, а іноді – волонтери: пенсіонери, активні вчителі англійської мови. Їхня місія – допомогти студентам відчути реальність клінічних ситуацій.

Емоції, які змінюють майбутніх лікарів

Попри те, що це «лише» іспит, хвилювання студентів – справжнє. Вони переживають, ніби перед ними реальні пацієнти, і саме від їхнього рішення залежить здоров’я людини.

У процесі задіяні до 15 осіб: викладачі, спостерігачі, стандартизовані пацієнти. Це кропітка і виснажлива робота, але вона того варта. Адже саме тут, у стінах університету, формуються не просто дипломовані фахівці, а справжні лікарі – уважні, відповідальні, людяні.